Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


Для митрополита Андрея Шептицького були важливими християнські цінності, а не боротьба за політичну домінацію

Sheptyckiy

1 листопада поєднало дві історичні дати - 74-ту річницю пам’яті митрополита Андрея Шептицького й сторіччя проголошення ЗУНР. Вир подій початку минулого століття багато в чому є визначальним і показовим і для сьогоднішнього дня: як здобути державу і не втратити її, якою є ціна помилок і вага обставин, які не залежать від волі людини. І що може зробити людина у таких фатальних історичних обставинах. Такою була тема програми «Добра розмова» 1 листопада в ефірі «Воскресіння Живе радіо» за участю дослідниці життя митрополита Андрея Шептицького Ліліани Гентош.

Проголошення ЗУНР у 1918 році було підтримане Українською національною радою, до складу якої входили 20 осіб українського духовенства (зокрема, митрополит Андрей Шептицький та єпископи Григорій Хомишин і Йосафат Коциловський), які відстоювали конституційний демократичний шлях встановлення державності, без насильства і кровопролиття. Однак розвиток подій виявився дещо інакшим. Проголошення ЗУНР справді відбулося досить мирно, однак поляки, які були найбільшою етнічною групою Львова, не сприйняли ідеї, що українці, як і поляки, мають право на самовизначення, державність і незалежність.

«Митрополит Андрей дістав інформацію про проголошення ЗУНР від керівництва українських військових, схваливши зміну влади без кровопролиття, - розповідає Ліліана Гентош, спираючись на документальні джерела. – Митрополит відслужив службу подяки у церкві Юра і висловив сподівання, що всі громадяни міста і краю матимуть рівні права, незалежно від національності і віросповідання».

На жаль, кровопролиття уникнути не вдалося, й почалося українсько-польське протистояння. З листування митрополита Шептицького відомо, що на початках він очолив делегацію для переговорів із магістратом Львова (який був польським) для забезпечення життєдіяльності міста, незважаючи на військові сутични на вулцях. Впродовж трьох тижнів листопада митрополит намагався розпочати українсько-польські мирні переговори. Проте події розвивалися у зовсім іншому напрямку.

Події часів ЗУНР, яка існувала лише рік, торкнулися й родини митрополита Шептицького, яка мала і польське коріння: кожен із п’яти братів Шептицьких обрав свою дорогу щодо національної і політичної ідентичності. Митрополит Андрей і архимандрит Климетій обрали українську дорогу, а їхній брат Станіслав Шептицький у 1918 році був генералом, командуючим штабу польського війська. Особою, яка підтримувала зв’язок між братами, був Леон Шептицький.

«Думаю, сприйняття поляками митрополита Андрея як ворога, представника іншої, української сторони, було несправедливим. Для нього були важливими християнські цінності, а не боротьба за політичну домінацію, - вважає Ліліана Гентош. – Із листування між братами бачимо, що, незважаючи на різні політичні погляди, вони найбільше прагнули підтримати одне одного. Це приклад братерньої солідарності і любові – незважаючи ні на що…Надзвичайний приклад родини, члени якої опинилися по різні сторони барикад, але зберегли родинну солідарність і підтримували одне одного…»

Військові дії у Східній Галичині тривали до 1919 року. Врегулювання конфлікту було винесене на Паризьку мирну конференцію, а пізніше – на раду країн Антанти. У переговорах брав участь і митрополит Шептицький як людина, яка могла представляти інтереси ЗУНР-УНР на найвищому рівні у Європі й США. Але політична кон'юнктура була несприятливою для України як молодої держави. Болючим для поляків було й питання церков східного обряду. Після окупації Східної Галичини польськими військами у листопалі 1919 року український уряд виїхав у еміграцію, а на укпраїнських землях почалися арешти духовенства зі звинуваченнями у політичній діяльності: українсько-польська війна мала і конфесійний аспект, розірвавши солідарність в межах католицької Церкви. Після втрати Львова митрополит Андрей Шептицький неодноразово піддавався домашнім арештам, проте відмовився покинути свою паству, незважаючи на певне несприйняття його миротворчих позицій у конфлікті певною частиною української сторони.

ЗУНР потрепіла поразку, але це була велична, важлива подія в історії української державності; війна ж між українцями і поляками тих часів має наслідки аж до сьогоднішніх днів.

Повний запис програми можна слухати за лінком

http://reradio.com.ua/podcast/1503?fbclid=IwAR3KKoMn4mKhxzOMsIGwioZbu5heN_apyENSycSvKDNcyT6sbgjZpJWhwsQ

Повний стрім програми можна дивитися тут       

Подкаст
Добра розмова 01.11.18. Гостя: Ліліана Гентош
00:00