Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


Цілі – фінансові й нефінансові, це те, що дає напрямок і енергію для руху вперед, – фінансовий експерт

%d0%a6%d1%96%d0%bb%d1%96

Фінансові цілі – це не лише про власне гроші, а й про такі базові поняття, як впевненість, безпека, відповідальність, розвиток. Вміння ставити цілі, зокрема, й фінансові, будувати стратегії їх досягнення – навичка, якій можна й потрібно навчитися. Що таке довгострокові цілі і для чого вони потрібні – у програмі «Психологічна порадня» в ефірі «Воскресіння.Живе радіо» говорила фінансовий тренер і християнський психолог Олександра Грудзевич. Друга частина курсу фінанасової грамотності – «Фінансові й нефінансові цілі».

На хрестоматійне запитання - «скільки вам потрібно для щастя?», люди, часто не замислюючись, відповідають – «мільйон». Проте наступне питання – «що ви з цим мільйоном робитимете?», багатьох вводить у ступор: виявляється, що мільйон (нехай умовний), є, бажане й омріяне (принаймні, те, що можна купити) – доступне, а щастя немає.

Олександра Грудзевич каже: така розгубленість – незалежно від фінансового становища, пояснюється, зокрема, відсутністю цілей. І фінансових, і, пов’язаних із ними – нефінансових. Саме цілі є основною цінністю, а гроші – лише інструмент для їх досягнення, але аж ніяк не мета як така.

Фінансові цілі, які варто ставити перед собою, стосуються, передусім, впевненості в собі. І найперша - це так звана «подушка безпеки», сума, на яку можна прожити півроку-рік, навіть якщо не буде доходів.

«Ця «подушка безпеки» – це те, що дає нам внутрішній спокій. Важко контролювати особисті межі і відстоювати їх, якщо присутній страх втратити роботу. Якщо керівник змушує робити щось, що протирічить нашим принципам, а у нас немає нічого, ми потрапляємо у хитке становище – згодитися, змиритися з брутальним поводженням, проковтнути образу, – каже Олександра. – А така «подушка безпеки» додає впевненості і сили сказати керівникові – «ні». Це один із інструментів відстоювання гідності…»

Як створити таку «подушку», тобто зібрати певну суму? Олександра нагадує: відкладати 5-10% від щомісячного доходу.

«Це перша фінансова ціль, на яку можна орієнтуватися: за будь-якого доходу кожен може сформувати свою «подушку безпеки» орієнтовно за 2-3 роки, –  каже Олександра. – Це малі кроки, по кілька сотень гривень на місяць, але вони дадуть результат. Не потрібно на всьому економити й зациклюватися на відкладанні цих грошей. Важливі аценти: маленький запас має бути, але це не повинно стати самоціллю й присвятою життя…»

Друга фінансова ціль – фінансова незалежність, тобто пасивний дохід. Свого часу митрополит Андрей Шептицький говорив, що добре, якщо людина є фінансово незалежною, тому що тоді вона може служити за покликанням, не думаючи про щоденні базові потреби – і власні, і сім’ї. Якщо забезпечено потреби у їжі, одягу, ліках, даху над головою, людина може служити максимально і повністю – саме там і тому, до чого вона покликана.

«До цього також  можна рухатися малими кроками, збільшуючи пасивний дохід, вкладаючи кошти. І цьому також потрібно вчитися», – каже пані Грудзевич.

Другий момент, пов’язаний з грошима, – нефінансові цілі, які зазвичай плутають чи підміняють фінансовими. Олександра наводить ще один класичний приклад: на питання «чого ти хочеш?», зазвичай лунає відповідь – «яка різниця, якщо немає грошей». Тобто – свідомо чи несвідомо, підтверджується: ціль – саме гроші. Проте гроші самі по собі, без розуміння – для чого вони, не мають сенсу, це пастка.

«Мірилом фінансової грамотності суспільства є те, чи наявні у людей довгострокові фінансові і нефінансові цілі. За недавніми дослідженнями USAID, Україна у цьому питанні посідає останнє місце серед 35 країн: 80% опитаних мають такі цілі максимум на рік, –  каже Олександра. – Проте питання – як я буду жити через 10-20-30 років, важливе і правильне для кожного. Зокрема, і у фінансовому аспекті. Бог звичайно, подбає, проте про певні речі варто потурбуватися й самому – зокрема, потрохи відкладати кошти у власний «пенсійний фонд»…»

Олександра звертає увагу на ще одну тенденцію, притаманну українському суспільству: нарікати – на владу, країну тощо, і скаржитися на життя. «Люди розівчилися бачити те, що мають, і бути вдячними. Але коли ми щиро дякуємо Богу за хліб насущний, Бог дає більше. Легко нарікати, сказати, що немає можливостей, відмахнутися від якихось пропозицій – замість того, щоб щось зробити, використати ці можливості й шанси…»

«Люди часто бачать можливості – заробітку, росту, кращої роботи, цікавої поїздки чи серйозної покупки, але бояться їх прийняти. Чому? Тому що такий вибір чи рішення приносить і певний рівень відповідальності, – каже Олександра. – Але тоді треба ставити питання так: ви нарікаєте, але відкидаєте можливості, тому що вам так вигідно. Є  ще один момент – потужна дія певних стереотипів, як от – гроші псують людину. Тому, відмовляючись від пропозицій роботи чи доходу, людина ніби оберігає себе, підсвідомо діє цей страх…»

Що ж робити? Сутність азів фінансової грамотності полягає у тому, щоб навчитися правильно сприймати все, пов’язане із грошима. Корені «неправильного» сприйняття – частково в атрофії м’яза відповідальності, спадку совєцькіх часів.

«Андрей Шептицький свого часу вчив людей ставати заможними – маленькими кроками, дрібними ощадностями, ставленням цілей будувати всій шлях до фінансової незалежності, –  каже Олександра. – Але є ключовий момент, на якому завжди акцентував Митрополит: кого ми ставимо на перше місце – багатство чи Бога, кому ми служимо?...»

Тому – ще один важливий аспект: не зупинятися на цілях рівня «мати». Олександра наводить так звану модель Сократа: 1) цілі рівня «мати» (матеріальні), 2) цілі рівня «робити» (йдеться про будь-яку діяльність), 3) цілі рівня «бути». Третій рівень – це рівень самоусвідомлювання, і саме у ньому закладено точки зростання.

«У тренінгу Стівена Кові, автора бестселера «Сім навичок високоефективних людей», є одна вправа: відповісти на запитання, що б ви хотіли прочитати на своєму надгробному камені? Від друзів, близьких, оточення чи й ворогів. Насправді це складне запитання, відповідь на яке можна шукати не один місяць чи й усе життя. Але воно дає напрямок розвитку. Хто я і ким хочу бути – як донька чи син, як дружина чи чоловік, як батько чи мама, як професіонал, як духовна людина…»

Повністю стрім програми можна подивитися тут: