Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


Якщо відмовитися від фальшивих цінностей і слухати внутрішній голос – голос совісті, зможемо зберегти гідність і спокій навіть перед найбільшими загрозами, – отець Назар Гавриляк

%d0%9d%d0%b0%d0%b7%d0%b0%d1%80 %d0%93%d0%b0%d0%b2%d1%80%d0%b8%d0%bb%d1%8f%d0%ba

У житті перед нами повсякчас постає вибір, а, отже, й питання, чому надати перевагу – тому, що здається вигіднішим, чи тому, що справді є важливим? Як визначити, що ми обираємо насправді, і чому миттєва вигода й задоволення сьогодні можуть обернутися великою втратою завтра? Про це у програмі «Вечірні діалоги з душпастирем» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» розважав отець Назар Гавриляк.

Зазвичай, ми приймаємо рішення, керуючись категоріями «краще/гірше» - так, як ми їх розуміємо і зважуючи плюси й мінуси. Проте коли йдеться про справді доленості питання, вибір часто не вкладається у такі рамки, потребує відмови від оцінки зовнішніх чинників і набутків, і, натомість, спонукає заглянути у своє серце. Тоді цей часто непростий вибір відбувається у іншій системі цінностей, де важить питання – що є важливим насправді?

«Якщо прийматимемо рішення, керуючись нашим внутрішнім голосом, дістаємо внутрішній спокій і відчуття, що робимо правильно, навіть якщо таке рішення не приносить нам вигоди вже і негайно, – каже отець Назар. – Роблячи вибір на користь важливого, ми дістаємо силу творити себе і обставини, які дають нам можливості зростання. І тоді важкий вибір, який ми називали прокляттям, стає благодаттю…»

Сьогодні світ пропонує і спонукає нас жити моментом, ловити цей момент, не зважаючи ні на що й ні на кого. Панує культ негайного задоволення, успіху за всяку ціну, нестримного споживання. Факт того, що життя швидкоплинне й сповнене страждань, використовується як виправдання безкнечної гонитви у задоволенні егоїстичних бажань. Власне, нічого нового у світі не відбувається – певні речі існували завжди і в різних проявах.

«Бог дав Адаму у володіння усе, всю землю, проте людина захотіла більшого й не змогла стриматися від спокуси пізнання. І тоді Бог постановив для Адама – тяжко працювати на землі, яка була йому дана разом зі всіма дарами просто так. Людина мусила зрозуміти цю жертву як певне прийняття, зрозуміти, що означає відмовлятися від меншого заради більшого, що таке віддавати і ділитися… – каже отець. – Якщо керуватися тільки вигодою, людина ніколи не пожертвує ні часом, ні працею, ні служінням комусь, окрім себе. Це замикання на собі, яке, врешті знищує людину, виїдає її зсередини і залишає порожнечу, яку не може заповнити ніхто й ніщо…»

Чим ми жертвуємо – чи віддаємо? Отець каже – ні, не якимись матеріальними речами, навіть якщо вон присутні. Ми жертвуємо прийняттям – людини такою, якою вона є, ситуації, обставин. І саме у цьому полягає вибір: залишити все при собі – чи поділитися з іншим. І це віддавання запускає такі процеси, які ми не завжди можемо збагнути, але саме так народжується надія, чесність, щедрість, і віддане повертається сторицею.

«Християнин – той, хто йде на жертву, обирає важливіше, а не вигідніше, – каже отець. – Ми щодня перебуваємо у цьому виборі, щодня на шальках терезів зважується це вічне питання: відмовитися від частини, щоб зберегти ціле. Так, жертвувати цією частиною буває непросто: ми люди, часто амбіційні й емоційні, часто керуємося критеріями саме вигоди. Проте якщо відмовитися від фальшивих цінностей і цілей і слухати внутрішній голос – голос совісті, зможемо зберегти гідність і спокій навіть перед найбільшими загрозами…»

Якими є ознаки важливості у виборі? «Коли я думаю, чи добре буде мені – означає, що думаю про вигоду, коли ж думаю – чи буде добре зі мною, значить для мене важить щось більше, ніж власне «я», – каже отець. -  Вибір важливого не може стосуватися лише однієї особи чи сьогоднішнього дня – це завжди вклад у щось більше…»

Ще один маркер при прийнятті рішення: чи маємо ми внутрішній спокій? Якщо так, то яким би важким не був вибір, ми зробили його правильно, обравши важливе. Якщо ж ні, то яким би камуфляжем не прикривалися справжні мотиви, – це вигода, і ми перебуватимемо у трепеті, очікуванні, внутрішньому страху.

«Людина живе із замуленою свідомістю, і насправді знає правду про себе. Тому вибір вигоди, особливо, якщо людина керується тільки нею, стає каторгою, яка ятрить душу сумнівами, – каже отець. – Пізніше можна питати себе чи інших – чи не образив когось, не наговорив чогось такого, що вплинуло на чиєсь життя, але все це постфактум, і часто змінити нічого неможливо… Тому таким вагомим є цей первинний принцип: завжди і повсякчас обирати важливе – не вигідне, скільки б і яких причин і міркувань на його користь не було. Потрібно засіяти це важливе у своєму серці, і тоді не схибимо…»

Повністю стрім програми можна подивитися тут: