Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


Гелловін є лакмусом, який виявляє внутрішній стан суспільства, – які цінності сповідуються, яким є ставлення до Бога, – отець Петро Верхоляк

%d1%81%d1%82%d1%83%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d1%82%d0%b8 %d0%be%d1%82%d0%b5%d1%86%d1%8c %d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%80%d0%be %d0%b2%d0%b5%d1%80%d1%85%d0%be%d0%bb%d1%8f%d0%ba2

Напередодні Гелловіну знову і вкотре постає питання – а що не так? Що не так у, здавалося б, безневинному маскараді і гарбузах? Тим більше, ця забава стала уже звичною – магазини, ресторани, кафе, клуби рясніють відповідними атрибутами і ознаками, готуються вечірки тощо. Звичайно, у всьому цьому присутня потужна комерційна складова, яка, частково, й визначає таку популярність Гелловіну уже й в Україні. Але важливо розуміти кілька принципових моментів, з якими зміст і суть цієї гри постає у дещо іншому світлі. Про це у «Вечірніх діалогах з душпастирем» розважав отець Петро Верхоляк, капелан з академічного душпастирства, член Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ.

Про історію цього свята написано багато, але – коротка довідка: походить воно від кельтського язичницького Самайну – відзначання переходу осені у зиму, яке супроводжувалося перевдяганням у різних духів і задобрюванням їх. У VIII столітті відбулося накладання на нього християнського свята Всіх Святих, а ще через кілька століть – і дня поминання всіх померлих. Поступово язичницький зміст цього свята відійшов. Гелловін – як ми його знаємо, відродився у ХІХ столітті на американському континенті і на хвилі глобалізації повернувся до Європи як своєрідний маскарад із значною комерційною складовою.

«Так, це свято дуже комерційно успішне – лише в Сполучених Штатах у ці дні витрачається близько 2,5 млрд доларів, не враховуючи витрат на солодощі. Переважна більшість людей не звертають уваги на окультне значення цього свята, проте цей момент присутній, помічаємо ми його чи ні», – каже отець Петро.

Папа Іван Павло ІІ в енцикліці Evangelium Vitae писав, що «ми живемо в епоху культури смерті». Папа Бенедикт говорив, що Гелловін – одна із небезпечних забав, яка штовхає молодь до окультизму. Папа Франциск також говорить, що це – зло, тому що багато дітей і молоді, які беруть участь у гелловінських вечірках, стають опанованими.

«Це «свято» є каталізатором і лакмусом, який показує внутрішній стан суспільства – які цінності сповідуються, яким є ставлення до Бога, – каже отець. – Треба розуміти: ми живемо не у добу християнської держави, попри те, що більшість українців називає і вважає себе християнами. Парадокс у тому, що коли йдеться про свідчення віри – щоденне християнське життя з дотриманням моральних засад, молитвою і відповідним ставленням до інших і до Бога, є запитання, і Гелловін це яскраво демонструє…»

Отець ділиться спостереженнями із катехизацій: у питанні – кого ви любите, що для вас цінне, для більшості молоді Бог зовсім не на перших місцях чи й взагалі відсутній. Тож не дивно, що для такі вечірки – не проблема, не питання і не виклик. Але на все це можна подивитися й з іншого боку – якщо «перекласти» цю ситуацію, наприклад,  на тему футболу.

Уявімо, що у Києві чи Львові відбувається матч між командами України й Росії, вулицями ходять фани і дуже голосно бажають перемоги саме Росії, а дехто із цих «бажальників» ще й у вишиванці. Якою буде реакція інших на це? Різною – залежно від рівня включеності, (не)байдужості, толерантності і можливостей поставити на місце. А що відчуватимуть ті, хто пройшов цю війну чи втратив друзів, близьких?

«Це перегукується і з Гелловіном, – підсумовує отець. – На такі вечірки приходять люди, які вважають себе християнами, але насправді їм байдуже чи вони просто не застановляються, що своєю присутністю там утверджують, що Бог для них – не цінність. По інакшому це трактує людина, для якої Бог – цінність, тому що постає питання – що я тут роблю?...»

Отець пояснює: Церква не має на меті демонізувати будь-що, хоч би й такі забави, але сказати своє слово повинна.

«Немає нічого поганого у тому, що молодь хоче веселитися й фестивалити, влаштовувати щось екстравагантне. Але в даному випадку йдеться про підміну понять, – говорить він. – Немає проблеми у тому, щоб прийти до церкви у джинсах і кросівках, а не в хустинці на голові – це не є неповагою до Бога. Але є певні маркери, які засвідчують – любиш ти Бога по-справжньому чи ні, що для тебе насправді важливо…»

Отець розповідає випадок зі свого дитинства, за радянських часів: на якесь совєцке свято у школі влаштували дискотеку, а саме був Великодній піст. Присутність була обов’язковою, як було заведено у ті часи, коли саме на релігійні свята заплановувалися різні заходи. «Половина класу не танцювала. Ми, діти, у такий свій спосіб засвідчували – важливий для нас Бог чи ні, – згадує отець. – Це було заслугою батьків, які вчили любити Бога власним прикладом. І тому такою була наша відповідь чи вибір – як поступити у цьому випадку…»

Врешті, Гелловін як забава триває один день і так багато про це говориться. А, попри те, спражній «гелловін» відбувається щодня – досатньо включити телевізор. Чи – звернутися до теми забобонів, ворожінь, цілителів та інших «продавців» чудес і майбутнього.

«Все це дуже серйозно відкриває прямий портал до зла і без гелловінів, – каже отець. – Бо де і у кого ми шукаємо допомоги? За всіма цими речами стоїть ставлення до Бога – якщо він є, чому шукаємо помочі деінде? Тому – так, про Гелловін потрібно говорити, але в ширшому сенсі: яке місце Бог займає у нашому житті…»

На фото: отець Петро Верхоляк зі студентами

Повністю стрім програми можна подивитися тут: