Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


З роками бачимо, як щедро зростив Господь засіяні зерна, – синкел Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ отець Іван Данкевич

%d0%a5%d0%bc%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9

Сьогодні, 1 грудня, у Кам’янець-Подільській єпархії УГКЦ, у Катедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці у Хмельницькому, відбувається урочиста подія – архиєпископська Свята Літургія за участі Блаженнішого Святослава та представників Синоду єпископів і хіротонія єпископа Івана Кулика. Про діяльність УГКЦ на Хмельниччині непередодні цієї події розповів синкел єпархії і парох Катедрального собору отець Іван Данкевич.

Отець Іван згадує початок 2000-х, коли починав служіння у Хмельницькому. Перші служби відбувалися у маленькому напівпідвальному приміщенні з двома парафіянами – то було приміщення Конгресу українських націоналістів. На той час на Хмельниччині було всього два греко-католицькі храми – у Волочиську та Кам’янець Подільському.

На сьогодні на Хмельниччині – понад 80 громад УГКЦ, за 15 років зведено 55 нових храмів, служить 33 священики, є три деканати (Хмельницький, Кам'янець-Подільський та Шепетівський). У 2015 році було створено Кам'янець-Подільську єпархію УГКЦ (раніше Хмельниччина належала до Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, а ще раніше – до Києво-Вишгородського екзархату). І от сьогодні, 1 грудня, відбувається інституційне завершення будівництва Церкви на Хмельниччині  Кам’янець-Подільська єпархія матиме свого єпископа.

«Ці 20 років були роками становлення: Боже провидіння так закерувало, що потрібен був час на зростання єпархії, патріархально і чисельно,  каже отець Іван.  З роками бачимо, як щедро зростив Господь ті засіяні зерна, тому є відчуття великої Божої присутності. Як сказано у Святому Письмі, сіяч сіє, а Бог зрощує. Цей момент  завершення структури нашої єпархії, надання хіторонії і інтронізація владики Івана, є ніби вінцем нашої праці, але насправді це – лише початок. Це – як паспорт, який людина дістає на знак повноліття, а, отже, відповідальності…»  

Отець Іван Данкевич дає історичну довідку: до 1795 року, до першого поділу Польщі, на теренах Хмельниччини було понад 800 католицьких парафій східного обряду, по 2-3 храми на населений пункт. Назва Кам’янець-Подільської єпархії на Хмельниччині – історична, такою вона була до XIX століття, до загарбання цих земель Російською імперією. І назва, і титули єпископів залишилися до цього часу, зберігаючи історичну тяглість. Митрополит Андрей Шептицький був архиєпископом Львівським і Кам’янець- Подільським, так само, як і патріарх Йосип Сліпий. 

«Це терени, де, фактично, 200 років не було доброго Слова Божого,  каже отець Іван. – Спочатку була Російська імперія, яка мала спотворений образ Бога і Церкви, потім – радянська система… Сім поколінь фактично не знали, що таке добра Церква. Звичайно, церкви були, але ми знаємо, якою була їхня місія… Люди спраглі справедливості і Божого слова, хоча переступити поріг храму – по-справжньому, буває дуже непросто. Часто люди зранені попередніми досвідами спілкування з певними церковними колами, де вони зазнали принижень і нерозуміння… І це теж треба розуміти і виправляти  Словом Божим і любов’ю. Священик не навертає до Церкви, він може тільки сіяти – молитвою, словом. Навертає тільки Бог – змінюючи серце людини… Ми не прийшли нізвідки, як дехто каже. Ми повернулися туди, де були, і, як і колись, будуємо храми і громади. Це найважливіше – побудувати спільноту людей, яка сама була б творцем живої парафії, жила християнським життям…»

Досвід розбудови єпархії на Хмельниччині, по-своєму, унікальний – зокрема, тим, що до діяльності Церкви долучаються люди, не приналежні до УГКЦ. Йдеться про соціальне служіння і бглагодійні проекти, які веде благодійна організація і фонд «Карітас  Хмельницький», який очолює отець Іван Данкевич.

«Благодійну організацію і фонд ми зареєстрували у 2002 році: церкви ще не було, а ми вже почали працювати,  розповідає він. – Маємо різні напрямки і проекти – домашня опіка, праця з дітьми, молоддю і багато іншого. Чому саме на цьому акцентуємо? Бо Слово Боже – це добре, але краще, коли воно буде плідним, пізнається за справами. Соціальне служіння – руки Церкви, саме так виконується добра місія і здобувається довіра і авторитет…»

Отець Іван розповів про соціальний центр Св. Миколая Чудотворця при Катедральному соборі у Хмельницькому – центр для реабілітації дітей з особливими потребами, збудований, облаштований і утримуваний коштами місцевих меценатів. Чи – проект соціального таксі: за кошти меценатів придбано два спеціальні автомобілі для перевезення людей у інвалідних візках, а міська влада фінансує обслуговування цих транспортних засобів.

«Все це – діяльність, яка об’єднує різних людей, комплексна співпраця церкви, громади, бізнесу, влади,  каже отець Іван. – І діяльність, до якої є бажання долучитися  понад 90% жертводавців не є греко-католиками. Це прояви природного бажання людини, забутого за різними життєвими клопотами,  потреба допомогти іншому, робити добро. Але це і питання довіри – люди все бачать і помічають, і якщо це робиться добре – буде добрий плід…»

На фото: Катедральний собор Пресвятої Богородиці у Хмельницькому

Повністю стрім програми можна подивитися тут: