Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


Які б деструктивні сценарії ми не отримали у спадок, з Божою допомогою ми все можемо змінити, – християнський психолог

M shkrobut3

Напевно, немало людей час від часу ставлять собі запитання – чому так важко буває спілкуватися з рідними? Чому стосунки руйнуються? Чому складно знайти спільну мову з дітьми чи батьками? Відповіді на них, звичайно, не можуть бути універсальними, проте однією із причин таких труднощів може бути сімейний деструктивний сценарій, який людина несвідомо повторює. Про те, як такі речі впливають на життя цілих поколінь і як хоча б спробувати вийти із замкнутого кола, у програмі «Психологічна порадня» на «Воскресіння. Живе радіо» говорив християнський психолог Мирон Шкробут.  

Сімейний сценарій – це повторювані з покоління в покоління моделі поведінки й реакцій, переконання й цінності, правила й табу, на основі яких члени сім’ї будуть стосунки як між собою, так і з навколишнім світом. Найкоротшим означенням такого сценарію є – «у нас так заведено…», «я/ми так звикли…» Перелік може стосуватися чого завгодно: від стосунків між батьками й дітьми, ролей чоловіка і жінки, вибору життєвого шляху – до рецептів борщу чи миття посуду тощо. На відміну від сімейних традицій, такі сценарії, як правило, є неусвідомлюваними і впливають на життя людини набагато більше, ніж видимий ритуал і дії. У самому сімейному сценарії, як інструменті передавання традиції і певних досвідів, немає нічого поганого – навпаки. Проте якщо певні моделі поведінки є деструктивними, вони можуть зруйнувати (і руйнують) долі цілих поколінь. Часто так зване «сімейне прокляття» – це якраз робота деструктивних сценаріїв, які батьки несвідомо передають своїм дітям, а ті – своїм.       

Простий, але показовий приклад: молоде подружжя готується до подорожі у «медовий» місяць, і у якийсь момент дружина питає, чи змінив чоловік мастило у моторі? І молодий раптом вибухає – мовляв, за кого ти мене маєш, не лізь не в свої справи тощо. Жінка в сльозах, чоловік у нервах і з почуттям провини, перша тріщинка з’явилася…

Що ж, власне, сталося? Як один із варіантів – дав про себе знати сімейний сценарій цього чоловіка: гіперконтролююча мама, впевнена, що без неї нічого ніхто не зробить як слід.

«Малий хлопчик (а такі сценарії, зазвичай, «пишуться» у ранньому дитинстві) не міг протестувати чи чинити спротив владній мамі, навіть якщо таке бажання і внутрішня потреба були, – пояснює психолог. – Дитина не могла протистояти волі матері, не чула схвалення… І ці емоції – ця внутрішня агресія і протест, були глибоко поховані під залізобетонними плитами у підсвідомості. І от молода жінка вимовила фразу-тригер – схожу на ті, які постійно говорила мама, і чоловік вибухнув… Цей вибух і агресія – неконтрольовані, вони не спрямовані безпосередньо на молоду дружину. Власне, і чоловік не знає, чому так спалахнув – ніби без жодної видимої причини. А причина – зокрема, і у його сімейному «спадку»… До речі, молода дружина з часом цілком може виявитися копією владної мами – і це також «робота» сімейного сценарію…»

Деструктивність – і парадоксальність, сімейних сценаріїв особливо чітко проглядаються стосовно, наприклад, алкогольної залежності. Дівчина, у якої батько був алкоголіком і яка пережила немало болісних моментів, пов’язаних із цим, закохується у хлопця, який також має таку схильність. Здавалося б – чому? Адже бачила і переживала те, чого ніколи б собі більше не бажала. А відповідь проста: вона знає, як взаємодіяти у такій ситуації, для неї ця ситуація знайома.

«Найбільше, що справді лякає людину – це невідомість, щось не таке, до чого звиклося, – каже психолог. – Мозок економить енергію і працює із відомим досвідом – саме тому щось незвичне часто не сприймається просто тому, що воно «не таке». А тут – дівчина вже знає, чого очікувати і що робити. І знаходить такого ж чоловіка, і все повторюється – тепер уже для її доньки, яка бачитиме те ж, що й вона в дитинстві…»

За статистикою, 80% жінок, які виросли у сім’ях з узалежненим батьком, обирають собі саме таких чоловіків. Більше того – часто цей сценарій повторюється знову й знову у їх власному житті: третій, четвертий супутник життя – і знову алкоголь, побиття, зневага. Що не так з чоловіками у цих жінок?

«Відповідь для них – у правильному питанні, причому до себе: що не так зі мною? – говорить пан Мирон. – Адже єдина людина, яку ми можемо змінити, – це ми самі. Тому якщо знову і знову потрапляєш у таку саму ситуацію, напевно, варто спитати у себе: чому це зі мною відбувається? Що я такого роблю, щоб все складалося саме так, а не інакше?...»

Для ширшої картини причин саме таких сценаріїв психолог радить ознайомитися із книгою американської сімейної психотерапевтки Робін Норвуд «Жінки, які кохають до нестями» – про співузалежнені стосунки та їх причини.

Проте є й більш «м’які» форми проявів цих сценаріїв. Будучи дітьми, у моменти зранення ми казали: ніколи-преніколи не буду кричати на своїх дітей, не буду таким, як мої батьки. І що? Напевно, багато хто визнає: поведінка щодо своїх дітей – точна копія, тільки тепер батьки – ви.

«Можна і потрібно виявляти ці свої сценарії, намагатися зрозуміти – звідки це взялося, – каже пан Мирон. –  Це потрібно для того, щоб припинити цей болісний тягучий серіал, змінити «сценарій». І перший крок до зцілення – усвідомити і побачити: я живу за сценарієм, який мені накинуто, який не є моїм, який протирічить моєму єству. І сказати – стоп, я більше цього не хочу. Людина має дар вільної волі, вибору, свободи, тому завжди може сказати: я буду діяти по-інакшому, я – не запрограмований робот…»

Тому – є добра новина: все це – не вирок і не фатум. Людина може змінити свій деструктивний спадковий сценарій. Для цього потрібне бажання і сили. Правда, часто навіть бажання такого немає чи воно швидко зникає. Чому? Тому що зміни часто супроводжуються болем, потребують терпіння, наполегливості і бачення мети – навіщо все це?

«Біль – душевний, а, буває, що й фізичний – є тому, що вивільняється багато того, що не було висловленим і втіленим – емоцій, образ, болю, які були всередині і нікуди не поділися. Але приходить момент звільнення, зцілення – і це чудо, перш за все, для самої людини. Людина звільняється від лантуха непотрібних речей-понять, який вона тягла на собі, тягла у свої стосунки, замість того, щоб скинути цей лантух з плечей і подивитися – можливо, ці речі мені не потрібні? Так, мої батьки, самі цього не знаючи й не розуміючи, мене зранили, але я не мушу нести це далі і ранити своїх дітей… Тому – треба встати і щось зробити. Чи, принаймні, захотіти щось змінити…»

Мирон Шкробут рекомендує бібліотечку – для того, щоб справді захотіти міняти(ся) і побачити свої сценарії і історії збоку. Це, для початку, – серія «Пізнай себе» видавництва «Свічадо» (зокрема, книги християнських психоаналітиків Валеріо Альбісетті та Джона Таунсенда).

«Мета – почати писати свій сценарій наново, – каже психолог. – Це те, що дарував нам Христос, - нове життя. Тому які б деструктивні сценарії ми не отримали у спадок, з Божою допомогою ми можемо їх змінити, сказати – стоп, нехай це все закінчиться на мені. А своїм дітям я передам щось краще, щоб вони були щасливішими. Все можна виправити – через зміну свого серця, дозволивши увійти туди світлу…»

Повністю стрім програми можна подивитися тут: