Живе радіо
Ave, Maria
Живе in Rock
Жива класика
Laudate Dominum


«Воскресіння. Живе радіо» розпочинає рік

глобального читання Євангелії українською мовою.

Українці всіх континентів, миряни і ченці, священики і диякони, проголосіть Добру звістку власним голосом. Хай читання Нового Завіту українською охопить Євангельською хвилею усю земну кулю, усі місцини, де живуть, моляться, дослухаються до Слова Божого українці.

Ми почнемо з Євангелія від Іоанна. На сайті reradio.com.ua у розділі Читання Євангелії оберіть собі фрагмент для читання. Прочитайте його уважно вголос кілька разів, навіть якщо це добре вже вам знайомий текст. Знайдіть тиху місцину (це може бути рідний храм у позаслужбовий час, або власна кімната), ввімкніть диктофон (хай це буде навіть диктофон вашого мобільного телефону) і прочитайте обраний фрагмент без поспіху, без надмірного інтонування, так, як би ви читали цей текст близькій людині. Збережений файл, разом з інформацію про того, хто начитав цей фрагмент і який саме фрагмент обрав, надішліть на електронну адресу reeradio@gmail.com. Начитані вами фрагменти Євангелія щоденно лунатимуть в ефірі Живого радіо, і стануть частиною аудіокниги Глобальне читання Євангелії Українською, яка буде доступна для безкоштовного скачування в усьому світі.

Це не конкурс і не змагання, хто краще чи швидше читатиме. Це щось схоже на хоровий спів, тільки у цьому євангельському хорі у кожного буде своє, довше чи коротше соло. Не біда, якщо якийсь із фрагментів буде прочитаний кілька разів. Ми будемо раді, якщо виявиться, що можна скласти кілька різних аудіо версій одного й того ж тексту. Якщо якогось фрагменту нам бракуватиме – ми звернемо на нього вашу увагу додатково.

Отже, перед вами три перших розділи Євангелії від Йоана. Обирайте собі фрагмент (ті, що вже начитані, ми будемо вилучати зі сторінки) і…

Читаймо Євангелію разом!

 

ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЙОАНА

І

 

Фрагмент 1

1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог.

2. З Богом було воно споконвіку.

3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

4. У ньому було життя, і життя було - світло людей.

5. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

6. Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан.

7. Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

8. Не був він світло - був лише, щоб свідчити світло.

9. Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

10. Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його.

11. Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли.

12. Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують;

13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися.

14. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

15. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

16. Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать.

17. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

 

Фрагмент 3

 

29. Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

30. Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.

31. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»

32. Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.

33. І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і христить Святим Духом.

34. І я бачив і засвідчив: Він - Син Божий.»

Фрагмент 4

35. Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів.

36. Угледівши ж Ісуса, який надходив, - мовив: «Ось Агнець Божий.»

37. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом.

38. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, - що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?»

39. Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години.

40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним.

41. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, - що у перекладі означає: Христос.»

42. І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти -Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», - що у перекладі означає: Петро (Скеля).

Фрагмент 5

43. Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»

44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.

45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»

46. Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»

47. Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.»

48. Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.»

49. Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів.»

50. Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.»

51. І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»

 

 

IV

 

Фрагмент 12

1. Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

2. - а не христив же Ісус сам, лише учні його,

3. то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

4. А треба було йому переходити Самарією.

5. Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

6.Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

8. Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

9. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

10. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

11. Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?

12. Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

13. А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

14. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

15. Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

16. «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

17. Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!

18. П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

19. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.

20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

21. Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

23. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

24. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

25. Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

26. А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

27. Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

29. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

30. І вийшли з міста й подалися до нього.

31. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

32. Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

33. Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

34. «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

35. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.

35. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.

36. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

37. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

38. Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

39. Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

40. Та й багато більше увірували з-за його слова.

41. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»

 

Фрагмент 13

42. А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

43. Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

44. Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.

45. Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

46. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

47. Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

48. А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

49. Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

50. А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

51. Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.

52. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

53. Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

 

V

Фрагмент 14

  1. По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
  2. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
  3. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
  4. ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.
  5. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
  6. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
  7. «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
  8. Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
  9. Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.
  10. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
  11. А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.»
  12. Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
  13. Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
  14. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
  15. Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.


    Фрагмент 15
  16. Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
  17. А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
  18. За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
  19. І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
  20. Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
  21. Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
  22. Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
  23. щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
  24. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
  25. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.
  26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
  27. І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.
  28. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
  29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.
  30. Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
  31. Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
  32. Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве.
  33. Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
  34. Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
  35. Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
  36. Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
  37. І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
  38. І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.
  39. Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене!
  40. Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
  41. Слави не приймаю я від людей.
  42. Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
  43. В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
  44. Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
  45. Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
  46. Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!
  47. Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?»

 

VI

Фрагмент 16

  1. По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
  2. І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
  3. Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
  4. А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
  5. Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
  6. Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
  7. Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
  8. Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
  9. «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
  10. І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять.
  11. І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
  12. Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
  13. Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
  14. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
  15. І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов.

    Фрагмент 17
  16. Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
  17. і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
  18. І схвилювалося море від великого вітровію.
  19. Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались.
  20. А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»
  21. І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.

    Фрагмент 17
  22. А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
  23. Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
  24. Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
  25. Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
  26. А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
  27. Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
  28. Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
  29. А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав.»
  30. Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
  31. Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
  32. Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
  33. Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
  34. Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
  35. Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.
  36. Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
  37. Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
  38. бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
  39. Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
  40. Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
  41. І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
  42. і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
  43. А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
  44. Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня.
  45. Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
  46. Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
  47. Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
  48. Я - хліб життя.
  49. Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли.
  50. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
  51. Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.»
  52. Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
  53. А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
  54. Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
  55. Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій.
  56. Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому.
  57. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
  58. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
  59. Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
  60. Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
  61. Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
  62. А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді?
  63. Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
  64. Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
  65. Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
  66. Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
  67. Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
  68. Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!
  69. Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий.»
  70. Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол!»
  71. А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.